«Всяке вірш - це покривало, розтягнуте на вістрях слів. Ці слова світяться, як зорі, з-за них і існує вірш». Думка Олександра Блока, чудового російського поета, напевно співпаде з точкою зору всякого, хто від природи талановита і з натхненням пише вірші. На жаль, сьогодні поетичне мистецтво не має колишньої цінності - тієї, що «музика душі» набувала в епоху Олександра Пушкіна чи Анни Ахматової. Однак є ще надія на відродження минулих традицій, адже щороку 21 березня автори і читачі відзначають Всесвітній день поезії, покликаний нагадати жителям планети про існування світу Прекрасного.У 1999 році на 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії святкувався у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО. „Поезія, - говориться в рішенні ЮНЕСКО, - може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе невеликим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, що відроджують одвічну традицію живого поетичного слова”. Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послугувати створенню у засобах масової інформації позитивного іміджу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям. Поезія для мене – не просто римовані рядки, які дарують естетичну насолоду. Це глибока і довічна любов, що підносить із туги й зневіри, надихає на життя й осяває мою дорогу. Вона завжди прилітає на поклик: «Врятуй мене, Поезіє!» І, мабуть, найперше вона рятує самих поетів…
